Максим

Максимові довелося подорослішати швидше, ніж хотілося б, адже війна забрала його батька. 

За роки, що минули без тата поруч, сталося багато подій, але найбільше Максим відчуває його відсутність зараз. Хлопець зрозумів, що не всі сусіди доброзичливі і що світ не такий простий, як здавалося раніше.

З татом у нього були хороші стосунки. Єдине, про що шкодує Максим, – що проводив із ним замало часу і не перейняв усього, чому батько хотів навчити. 

Зараз Максим працює, готується отримати водійське посвідчення та навчається. Серед його досягнень – високі результати в навчанні, які дозволили знову отримувати стипендію, а також успішно складена теорія в МРЕО.

Хлопець каже, що велику роль у його житті відіграла підтримка БФ «Діти Героїв». Вона допомагала як у навчанні, так і в повсякденному житті. Максим завжди з радістю приймав допомогу. Для нього вона була знаком того, що є небайдужі люди, яким важливі його історія та доля.

«Коли втрачаєш близьку людину, спочатку дуже важко, але з часом залишаються лише теплі спогади. Кажуть, що час лікує, але насправді ми просто вчимося жити далі. Головне – пам’ятати тих, кого втратили», – каже Максим. І додає: «Не тримайте образ на рідних. Помиріться, поки є час, бо життя може змінитися в одну мить. Обійміть своїх близьких уже сьогодні».