Олександра

Олександра родом із Харкова, але через війну змушена була евакуюватися в більш безпечне місто. Неподалік їхнього дому російські ракети зруйнували два спортивних комплекси та школу. Тепер зі своєю мамою вони проживають в Олександрії. 

Батько дівчинки був адвокатом, але одразу після повномасштабного вторгнення  вступив до лав Нацгвардії та займався аеророзвідкою. З 2014 року чоловік волонтерив в зоні АТО – доставляв українським військовим бронежилети, черевики, пристрої нічного бачення та іншу амуніцію. 27 червня 2022 року йому разом із побратимами вдалося зупинити наступ російських військ на одному із напрямків Харківщини. Після цього ворожі системи залпового вогню почали наносити удари по українським військовослужбовцям, внаслідок чого батько Олександри загинув. 

Після війни він мріяв поїхати з сім’єю у відпустку. Його останніми словами до своєї дружини були: “Випий смачної кави, обійми доньку, усміхнися та проживи радісно цей сонячний день. Постарайся зробити нашу донечку ще щасливішою”. Жінка вважає ці настанови чоловіка своїм заповітом майбутнього. 

Олександра займається бальними танцями та захоплюється малюванням, а також вивчає англійську та цікавиться веб-дизайном. Вона дуже активна дівчинка, яка прагне розвиватися та досягати нових висот. Родина впевнена, що батько спостерігає з небес за успіхами своєї донечки та пишається нею – своїм найдорожчим скарбом, який залишив на цій землі.