За час великої війни в Україні зруйновані не лише міста, а й життя. Тисячі дітей залишилися без одного або обох батьків, багато хто бачив війну впритул: ховався від обстрілів, евакуйовувався під вибухи, втрачав рідних. Яким є дитинство у часи війни та що варто змінити в системі державної підтримки – у матеріалі РБК-Україна.
5 грудня бренд Ruslan Baginskiy провів у київському просторі М17 благодійний вечір Миколая, поєднавши українську традицію з сучасною культурою.
Подія присвячувалася підтримці фонду «Діти Героїв», а саме дітям, що втратили одного або обох батьків унаслідок війни. Зібрали близько 500 000 гривень, бренд подвоїв цю суму — загальний внесок склав 1 000 000 гривень.
Для вечора команда бренду створила цілісний візуальний простір, натхненний символами зимових свят: фасад М17 прикрасили різдвяні звізди-гіганти, а в приміщенні гостей зустрічав великий спільний стіл із картографією зоряного неба над Києвом та благодійна колекція різдвяних артзірок — сучасних інтерпретацій традиційної української звізди.
Основу кожного артоб’єкту виготовив майстер-звіздар Михайло Швець, а декоративні рішення від Ruslan Baginskiy доповнили кожну зірку, передаючи українську естетику крізь призму сучасного дизайну.
Центральною подією став виступ дитячого хору «Щедрик». Протягом вечора також працювала благодійна крамниця Ruslan Baginskiy: гості могли придбати спеціально створені артоб’єкти та вироби зимової колекції, долучаючись до збору.
Дякуємо бренду Ruslan Baginskiy, гостям і всім, хто долучився до вечора. Цей внесок — це реальна підтримка для дітей, які переживають втрату та потребують опори поруч.
З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій пішов добровольцем на фронт. На жаль, чоловік загинув під Бахмутом. Ця трагедія стала справжнім ударом для його дружини Галини та двох донечок — 13-річної Таїсії та 11-річної Іринки. Емоційний стан донечок був вкрай нестабільним: вони закрились в собі.
Від фонду «Діти Героїв» сімʼя Найдухів отримала можливість поїхати до табору «Воловець» у Карпатах. Це табір психоемоційної стабілізації для сімей, що постраждали від війни. З перших днів у таборі розпочались позитивні зміни. Вони ходили в гори, малювали, співали, купалися в чанах. Галина каже, що вона вперше після трагедії добре спала. А дівчата, які категорично відмовлялись йти до психолога, після табору самі висловили бажання розпочати роботу з фахівцем!
