Як змінюється культура благодійності в Україні? Погляд БФ «Діти Героїв»

У Києві відбувся захід «RISEverse: нова ера благодійності», де зустрілися понад 200 представників благодійних організацій, бізнесу, волонтерських ініціатив, лідерів думок та активістів. На події, організованій командою Rise of Ukraine, говорили про те, як змінюється культура благодійності в Україні та що формуватиме її майбутнє.

Директорка з управління програмами, співзасновниця БФ «Діти Героїв», Анна Хоменко взяла участь у панельній дискусії про майбутнє благодійності. Одне з ключових питань дискусії стосувалося того, чи не звикає суспільство до болю, коли щодня чує історії про війну та втрати. Анна Хоменко наголосила: ризик емоційної втоми реальний, і благодійні фонди мають бути до цього чутливими. 

За її словами, завдання фондів — не тиснути на жаль, а показувати шлях. Не лише говорити про трагедії, а й показувати, як допомога змінює життя конкретних дітей:
– поєднувати важкі історії з реальними результатами — успіхами, досягненнями, маленькими перемогами;
– давати людям замість відчуття провини дієву причетність;
– показувати не лише «що сталося», а й «що ми можемо зробити разом».Таким чином благодійність перестає виснажувати й натомість надихає діяти далі.

«TeenHero»: простір для дітей та їхніх голосів

Окремо Аня розповіла про «TeenHero» — TikTok-канал фонду «Діти Героїв», який повністю створюють підлітки, що втратили батьків через війну. Це простір, де вони можуть говорити своїм голосом, без «фільтрів» дорослих, і це поєднує в собі терапію та можливості для розвитку. 

Під час дискусії Аня наголосила, що для підлітків це не просто контент:

– це творчість і відчуття контролю над життям — коли ти знімаєш, монтуєш, експериментуєш із форматами;
– це розвиток навичок — комунікації, сторітелінгу, продакшену, командної роботи;
– це вихід із ролі «історії про втрату» в роль автора власної історії.

Підлітки з TeenHero вже формують нову мову благодійності — чесну, пряму та свідому.

Ризик появи «втраченого покоління»

Під час панельної дискусії також йшлося про ризик появи так званого «втраченого покоління», якщо психологічна підтримка не буде системною для дітей, які втратили одного чи обох батьків через війну. Анна нагадала: травма не зникає сама по собі. Якщо поряд немає дорослих, психологів, освітніх можливостей, вона «йде вглиб» і впливає на все майбутнє дитини — на самооцінку, стосунки, здатність довіряти й будувати життя.

Водночас це не вирок. Там, де є системна підтримка, немає «втрачених поколінь» — є покоління, яке виросло всупереч обставинам і стало сильнішим. Дітям потрібні не жалість, а стабільність, увага, можливість навчатися й говорити про свій досвід.

Саме над такою системою підтримки працює БФ «Діти Героїв» — від психологічної допомоги до освітніх програм і довгострокового супроводу.

Благодійність 2030 року

Говорячи про майбутнє, Анна Хоменко окреслила, якою може стати українська благодійність до 2030 року: зрілішою, чеснішою й ближчою до людей.

Кілька ключових акцентів:

• Технології — не заради ефекту, а заради прозорості та швидкої допомоги. Коли людина за лічені секунди бачить, кому саме вона допомогла і який це дало результат, благодійність стає усвідомленою та персональною.
• Історії — чесні, живі, не завжди драматичні. Люди втомилися від болю й відгукуються на силу, розвиток, мрії та результати.
• Партнерства — бізнесу, держави, громад і фондів. Ніхто не впорається сам, ефект масштабу народжується лише у спільних проєктах.
• Голос дітей — покоління, що виросло у війні, вже інше: сміливе, пряме, з глибоким відчуттям справедливості. До 2030 року саме ці діти визначатимуть, що таке допомога, спільність і турбота.

RISEverse став майданчиком, де ці сенси прозвучали вголос: діти, які сьогодні є бенефіціарами, незабаром стануть донорами, партнерами й лідерами змін.

Для БФ «Діти Героїв» участь Анна Хоменко в такій дискусії — це не лише про досвід, а й про запрошення до партнерства. Ми відкриті до співпраці з бізнесом, фондами та ініціативами, які так само вірять: турбота про дітей — це не емоція, а стратегія майбутнього.