Різдвяне диво буває різним: про що мріють діти, які втратили батьків через війну
Для більшості дітей різдвяний список бажань виглядає класично — конструктор, нова іграшка з улюбленого мультика чи коробка цукерок. Але коли дитина пережила втрату мами чи тата і живе в країні, де щодня лунають вибухи, її мрії змінюються.
У рамках збору «Різдвяне диво буває різним» Благодійний фонд «Діти Героїв» збирає кошти на подарунки й необхідні речі для дітей, які втратили одного чи обох батьків через війну.
Понад 15 000 дітей уже перебувають під опікою Фонду, і зима для них — особливо складний час. Ми не можемо повернути їм батьків, але можемо наповнити їхні свята світлом, турботою й відчуттям, що про них пам’ятають. Адже дитинство буває лише раз.
Нижче — кілька історій з листів мрій наших підопічних. Вони яскраво демонструють, як по-різному може виглядати різдвяне диво.
«Хочу зрозуміти, як працює Всесвіт
Вові 14 років. Його тато, військовий, загинув, захищаючи Київ у перші дні повномасштабного вторгнення.
У листі до Миколая Вова написав:
«Я мрію про серію книжок Стівена Гокінга. Хочу зрозуміти, як працює Всесвіт».
Замість гаджетів чи іграшок — наукові книжки. Тато змалку привчав його до читання й великої мрії — пізнавати світ і думати ширше.
Лист Вови побачив благодійник. Він так перейнявся історією хлопця, що вирішив особисто з ним познайомитися. Вони зустрілися, говорили про зорі, майбутнє й те, як наука допомагає змінювати світ. Донор подарував Вові не тільки серію книжок, а й перший MacBook — щоб у нього був інструмент для навчання, досліджень і мрій.
Тепер Вова каже:
«Може, я колись теж напишу книжку про космос. І в ній обов’язково буде розділ про добро».
«Я прошу корм для моєї кішечки Асі»
Максиму 12. Він живе в Нікополі, поруч із Запорізькою АЕС. Сирени, вибухи, навчання онлайн, рідкісні виходи з дому — усе це стало буденністю.
У своєму листі він пише:
«Я живу в Нікополі, де постійно чую вибухи. Поруч зі мною є моя улюблена кішечка Ася. Я прошу Святого Миколая корм для неї… і трохи солодощів для себе».
У місті, де не стихають обстріли, Максим насамперед подумав про свою кішку. Для нього спокій Асі — це частинка нормального життя, яке в нього забрала війна.
Коли «Миколай» у вигляді небайдужих людей дізнався про Асю, він не зміг пройти повз. Для кішки закупили корм на довгий час, а для Максима — солодощі й невеликий подарунок. Разом із пакунком до хлопця повернулося відчуття: добро існує, а турбота завжди повертається.
Брахіозавр, який став другом
Денис живе з мамою та молодшою сестричкою в Харківській області. Війна забрала в нього тата, але не забрала допитливість: хлопчик обожнює динозаврів і може годинами розповідати про них.
У листі до Миколая Денис попросив не телефон і не гру, а великого м’якого брахіозавра — такого, з яким можна спати, коли страшно чи холодно.
Тепер динозавр завжди поруч: за столом, у грі, уві сні.
Денис каже, що це «найкращий подарунок у житті» — бо поруч із ним легше не боятися й вірити, що дива все-таки трапляються.
Корисні цукерки для Насті
Насті 10 років, вона живе з мамою у Звягелі на Житомирщині.
Через стан здоров’я дівчинці не можна звичайні солодощі — їй доводиться обмежувати себе навіть у тому, що для інших дітей здається дрібницею.
У листі до Миколая Настя написала дуже просте бажання:
щоб у неї теж були «свої» цукерки — корисні, без звичайного цукру.
Коли посилка приїхала, дівчинка знайшла всередині не лише солодощі, які їй не шкодять, а й іграшку.
У домі, де стільки тривог і лікарів, з’явилося трохи більше радості й легкості — разом із маленькою коробкою «правильних» цукерок.
Чому ми розповідаємо ці історії
Різдвяне диво справді буває різним. Для когось це книга, для когось — корм для кішки чи цукерки без цукру. Для когось — м’який динозавр, який допомагає заснути без сліз.
У рамках збору «Різдвяне диво буває різним» ми разом з вами закриваємо як символічні дитячі мрії, так і життєво важливі потреби, щоб жодна дитина не залишилася без маленького дива на Різдво.
Станьте частиною різдвяного дива для дітей, які пережили надто багато, але все ще вірять у добро.
