960-vira
Цій дитині виповнилося 18, і її подорож із нами завершилася. Дозвольте нам підтримувати більше дітей до повноліття.

Віра

Війна кардинально змінила життя Віри. Вона змусила її швидко подорослішати й навчила цінувати прості речі: спокійний день, близьких людей поруч, можливість будувати плани. Світосприйняття змінилося: з’явилося глибше розуміння того, наскільки життя крихке і що не варто відкладати справді важливе «на потім».

Віра втратила батька – а з ним, як вона каже, втратила частинку себе. Цей біль став частиною її життя, але водночас навчив її бути уважнішою до себе і своїх почуттів.

Сьогодні Віра починає розвиватися у сфері тату-мистецтва. Це напрям, про який вона довго мріяла і в якому завжди бачила себе. Творчість стала для неї способом самовираження й поступового відновлення.

Важливу роль у її житті відіграв Фонд «Діти Героїв». Підтримка дала Вірі відчуття, що вона не залишилася сам на сам зі своєю втратою, що поруч є люди, яким не байдуже. Завдяки цьому стало легше зосередитися на навчанні та внутрішньому відновленні, з’явилася додаткова опора і віра в себе.

Сьогодні Віра є випускницею Фонду «Діти Героїв». Зважаючи на пережитий досвід, вона ділиться словами підтримки для інших: важливо дозволяти собі проживати біль, не звинувачувати себе за емоції і не боятися просити про допомогу. З часом біль не зникає повністю, але стає тихішим, а життя поступово наповнюється новими сенсами. І найголовніше – ніхто не залишається наодинці.

Родина Найдухів

табір «Воловець» у Карпатах

З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій пішов добровольцем на фронт. На жаль, чоловік загинув під Бахмутом. Ця трагедія стала справжнім ударом для його дружини Галини та двох донечок — 13-річної Таїсії та 11-річної Іринки. Емоційний стан донечок був вкрай нестабільним: вони закрились в собі.

Від фонду «Діти Героїв» сімʼя Найдухів отримала можливість поїхати до табору «Воловець» у Карпатах. Це табір психоемоційної стабілізації для сімей, що постраждали від війни. З перших днів у таборі розпочались позитивні зміни. Вони ходили в гори, малювали, співали, купалися в чанах. Галина каже, що вона вперше після трагедії добре спала. А дівчата, які категорично відмовлялись йти до психолога, після табору самі висловили бажання розпочати роботу з фахівцем!