sandra-960
Цій дитині виповнилося 18, і її подорож із нами завершилася. Дозвольте нам підтримувати більше дітей до повноліття.

Сандра

Сандра навчається в коледжі на спеціальності «Реклама і графічний дизайн» у Торонто. Вона мріє успішно закінчити навчання, працювати дизайнером та створювати постери для фільмів і серіалів.

Війна сильно змінила її життя і світосприйняття. Сандра каже, що навчилася цінувати кожен момент, особливо з рідними. Вона зрозуміла, що не можна відкладати справи та розмови на потім, адже це «потім» може й не настати. Важливо вміти пробачати, не тримати образ і ділитися найважливішим із близькими.

Сандра втратила на війні тата. Він був для неї надзвичайно важливою людиною, прикладом справжнього чоловіка – сильного духом, турботливого та доброго. Вона зізнається: шкодує, що не встигла так багато йому розповісти. Коли тато пішов на війну, Сандра сказала собі: «Розповім йому, коли він повернеться». На жаль, цей момент так і не настав. Та навіть зараз дівчина вірить, що батько поруч.

Попри біль втрати, Сандра рухається вперед. Минув рік, як вона вступила до університету в Канаді. Дівчина пишається своїми досягненнями у вивченні англійської: всього за вісім місяців їй вдалося вирости з рівня А1 до В2. Більшість свого часу Сандра присвячує навчанню, створенню портфоліо та роботі.

Важливим етапом у її житті стала підтримка «Дітей Героїв». Завдяки Фонду вона відвідувала курси англійської з професійним викладачем, брала участь у закордонних таборах, де знайшла нових друзів і практикувала іноземну мову. 

Сьогодні Сандра надихає інших словами: «Не блокуйте свої емоції – плачте, сумуйте, це нормально і це не соромно. Кожному потрібен свій час, щоб звикнути до втрати. Але важливо жити далі заради тих, кого ми втратили. Ставте перед собою високі цілі, навіть якщо інші кажуть, що це неможливо. Наші близькі завжди поруч, вони живі доти, доки ми їх пам’ятаємо».

Родина Найдухів

табір «Воловець» у Карпатах

З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій пішов добровольцем на фронт. На жаль, чоловік загинув під Бахмутом. Ця трагедія стала справжнім ударом для його дружини Галини та двох донечок — 13-річної Таїсії та 11-річної Іринки. Емоційний стан донечок був вкрай нестабільним: вони закрились в собі.

Від фонду «Діти Героїв» сімʼя Найдухів отримала можливість поїхати до табору «Воловець» у Карпатах. Це табір психоемоційної стабілізації для сімей, що постраждали від війни. З перших днів у таборі розпочались позитивні зміни. Вони ходили в гори, малювали, співали, купалися в чанах. Галина каже, що вона вперше після трагедії добре спала. А дівчата, які категорично відмовлялись йти до психолога, після табору самі висловили бажання розпочати роботу з фахівцем!