Дмитро

У 14-річного Дмитра була щаслива велика родина. 24 лютого вся сім’я прокинулась від бомбардувань їхнього рідного міста – Гостомеля. Разом із вибухами зникло світло, газ, вода та мобільний зв’язок. Мама на інвалідному візку не могла спускатися в підвал, тож доводилося жити всередині будинку. Через деякий час вони змушені були евакуюватися, і їм це вдалося. Родина повільно просувалася до автобуса, ховаючись від обстрілів: скрізь було чути вибухи, руйнування будинків, пересування ворожих танків. Поки родина перебувала в дорозі за кордон – Дмитрового батька вбили. Він допомагав людям виїжджати, носив ліки, роздавав їжу. В черговий раз, коли чоловік роздавав допомогу, окупанти почали над ним знущатися, піддаючи його різним тортурам. Дмитро переконаний, що його тато – справжній Герой. Хоча чоловік загинув, зате завжди буде присутній в серцях своїх рідних. Хлопець мріє про якнайшвидшу перемогу України та повернення до рідного дому.

Learn More About Children's Grief:
A Free Checklist

Leave your email and get expert strategies to support your children’s emotional well-being

Родина Найдухів

табір «Воловець» у Карпатах

З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій пішов добровольцем на фронт. На жаль, чоловік загинув під Бахмутом. Ця трагедія стала справжнім ударом для його дружини Галини та двох донечок — 13-річної Таїсії та 11-річної Іринки. Емоційний стан донечок був вкрай нестабільним: вони закрились в собі.

Від фонду «Діти Героїв» сімʼя Найдухів отримала можливість поїхати до табору «Воловець» у Карпатах. Це табір психоемоційної стабілізації для сімей, що постраждали від війни. З перших днів у таборі розпочались позитивні зміни. Вони ходили в гори, малювали, співали, купалися в чанах. Галина каже, що вона вперше після трагедії добре спала. А дівчата, які категорично відмовлялись йти до психолога, після табору самі висловили бажання розпочати роботу з фахівцем!