Andriy_960
Цій дитині виповнилося 18, і її подорож із нами завершилася. Дозвольте нам підтримувати більше дітей до повноліття.

Андрій

Родина Андрія приєдналася до Фонду 2 липня 2022 року. Цей день для них особливий і водночас болючий – саме тоді міг би святкувати свій день народження їхній тато, який уже ніколи не повернеться додому.

Батько пішов на фронт за покликом серця і, на жаль, потрапив під ворожий обстріл. І хоча його встигли доправити до лікарні, поранення виявилися смертельними. Обірвалося життя чоловіка, який був опорою та захистом для своєї великої родини. 

Мама залишилася сама з чотирма дітьми: Михайлом, Андрієм, Веронікою та Ростиславом. Вона виховує їх, а ще знаходить сили для волонтерства і навіть у найскладніші моменти продовжує йти вперед.

Старші хлопці вже випускники Фонду: Михайло закінчив навчання і став зварювальником, а Андрій будує кар’єру в Данії. Ростислав закінчив 4 клас, а Вероніка – 9-й, і обоє продовжують навчання у школі.

Протягом трьох років Фонд усебічно підтримував родину: надсилав подарунки до свят і днів народження, забезпечив необхідним одягом і взуттям, аптечками, генератором, комп’ютером і медичним страхуванням. Для дітей це було не лише матеріальною допомогою, а й знаком турботи та підтримки.

Андрій, зокрема, отримав можливість побувати у спортивному таборі, де знайшов нових друзів і трохи відпочив від буденних турбот.

Родина Андрія – це приклад мужності, любові та сили, яку дарує пам’ять про тата й підтримка одне одного.

Родина Найдухів

табір «Воловець» у Карпатах

З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій пішов добровольцем на фронт. На жаль, чоловік загинув під Бахмутом. Ця трагедія стала справжнім ударом для його дружини Галини та двох донечок — 13-річної Таїсії та 11-річної Іринки. Емоційний стан донечок був вкрай нестабільним: вони закрились в собі.

Від фонду «Діти Героїв» сімʼя Найдухів отримала можливість поїхати до табору «Воловець» у Карпатах. Це табір психоемоційної стабілізації для сімей, що постраждали від війни. З перших днів у таборі розпочались позитивні зміни. Вони ходили в гори, малювали, співали, купалися в чанах. Галина каже, що вона вперше після трагедії добре спала. А дівчата, які категорично відмовлялись йти до психолога, після табору самі висловили бажання розпочати роботу з фахівцем!